Врахуйте це, плануючи відпочинок за кордоном.
Міжнародні подорожі завжди приносять нові враження і нові знання. І не завжди приємні. Іноді, перебуваючи за кордоном, ви усвідомлюєте, що звичні у вашій країні речі в інших країнах працюють зовсім інакше, якщо взагалі легальні.
Американський юрист і співзасновник Travel Insighter Майкл Суд розповів виданню Fodors про 12 випадків за кордоном, коли він був здивований необхідністю платити за те, що в США є безкоштовним. ТА “Географія Туризму” відібрав із них 7 речей, які можуть стати сюрпризом і для українських туристів:
- Плата за обслуговування в кафе. У США, як і в Україні, ціна чашки кави, ріжка морозива чи сендвіча зазвичай однакова, незалежно від того, чи сідаєте ви за столик, чи замовляєте на винос. Лише деякі заклади пропонують знижки, якщо ви забираєте страву із собою; та й то майже зажди це стосується лише попередніх замовлень. Однак в деяких країнах, наприклад в Японії та Італії, вам завжди доведеться заплатити більше, якщо ви хочете поїсти за столиком, а не взяти їжу із собою.
- Платні туалети. Американського туриста вельми здивувало, що в багатьох країнах світу, зокрема і в Європі, громадські туалети є платними. Українців цим не здивуєш. А от що може здивувати і нас – це платні туалети при кафе чи автозаправках. У нас закон зобов’язує подібні заклади безкоштовно надавати своїм клієнтам доступ до туалету. Але такі закони діють не скрізь.
- Окрема плата за приправи. Американці та українці звикли, що у кафе додаткові сіль, перець чи кетчуп до своєї страви можно попросити безкоштовно. Але є країни, де за це вимагають додаткової плати. Наприклад, у Чехії, Словаччині, Угорщині та Австралії.
- Плата за клієнта, а не за страву. У деяких країнах, таких як Італія та Японія, не схвалюється, коли хтось замовляє одну страву на двох. Тож деякі кафе та ресторани там прямо вимагають, щоб кожен гість замовляв собі окрему страву, навіть якщо йдеться про дешевий фастфуд чи сетові страви, як от м’ясна/фруктова нарізка чи суші-сет.
- Додаткова плата з іноземців. У деяких країнах, таких як Індія та Кенія, квитки до музеїв чи інших закладів із передоплатою за вхід коштують дорожче для іноземців. Причому цілком офіційно. Останнім часом в деяких містах Європи, включаючи Барселону, Париж та Амстердам, теж почали запроваджувати додатковий туристичний податок для іноземців за проживання у готелях.
- Пішохідні стежки можуть бути платними. В деяких країнах беруть плату з туристів просто за те, що вони гуляють пішки певною територією, як правило, природними парками, чи просто красивими місцями. Таке є у Коста-Ріці та подекуди у Португалії.
- Окрема плата за постільну білизну. Деякі приватні помешкання та хостели в таких країнах, як Ісландія, Франція, Фінляндія та Швеція, стягують додаткову плату за постільну білизну.
Інші новини зі світу туризму
Як писав ТА “Географія Туризму”, у Європі авіаперельоти залишаються “бюджетним” видом пересування, тоді як мандрувати потягом – задоволення для більш заможних.
Також ми розповідали, як у Хорватії таксист обдурив новозеландську туристку, стягнувши з неї 1500 євро за поїздку на 1 кілометр.
Прочитав, і задумався. А що, як зробити інтерактивну карту з такими “неочікуваними” витратами? Можна було б користувачам додавати свої випадки і корисні поради. Думаю, туристам би це дуже допомогло!
Прочитала, цікаво. Дійсно, варто дізнаватись про такі нюанси наперед, щоб потім не дивуватися. Особливо про обслуговування в кафе, це може суттєво вдарити по бюджету.