Польський Перемишль: “ворота в Європу” для українців

Невеличке прикордонне містечко Перемишль більшість українців сприймає виключно як перевалочний пункт на шляху кудись подалі. ТА “Географія Туризму” вирішив на власному досвіді з’ясувати, що ж це за місце, та що буде, якщо доведеться затриматися там трохи довше, ніж на дві години на пересадку.

Коли наприкінці 2016 року почали курсувати швидкісні поїзди “Інтерсіті” з України до Польщі, невеличке містечко Перемишль різко стало популярним серед українців. З тих пір цілком за прийнятну суму і доволі швидко можна було потрапити до сусідньої держави наземних шляхом, уникаючи довгих черг на автомобільному кордоні. Втім, зазвичай українці не затримувалися в Перемишлі – ті, хто їхав на роботу, розосереджувалися по всій країні, а туристи – обирали більш яскраві точки на мапі Польщі чи взагалі вирушали до інших країн.

З початком повномасштабної війни Росії в Україні, коли мільйони наших співвітчизників вирушили за кордон, рятуючись від бойових дій чи бідності, Перемишль став ледь не головним перевалочним пунктом на їхньому шляху.

Ось і ТА “Географія Туризму”, який на початку літа все ж дозрів до того, щоб на власному досвіді перевірити, чи реально вирушити в закордонну відпустку під час війни, зрештою занесло до Перемишля. Втім, чи-то допитливість, чи-то профдеформація підштовхнула до того, щоб поглянути на це місто трохи ширше – з туристичної точки зору.

Перемишль – пристанище для українців

Традиційно Перемишль не вважається туристичним містом, і ви точно не знайдете його в топах місць Польщі, які варто відвідати. Й до війни воно не сприймалося як місце, де мандрівники затримуються надовго, а тепер тим паче. Тож як я не намагалася налаштуватися на туристичний настрій, мене постійно “повертало з небес на землю”.

Ледь не біля виходу з поїзда, українців підхоплюють волонтери, завзято пропонуючи їм допомогу, трансфери далі чи їжу. Чимало пасажирів пролітають повз, адже поїзд прогнозовано прибув із запізненням (під час війни це звичайне явище) і люди ледь встигають на пересадку на рейс далі. Інша частина українців, як і я, виявилася більш раціональними, а тому запланували на пересадку більше часу.

Більшість людей залишилася чекати на вокзалі, ну а я вирушила досліджувати місто. Єдина біда – наразі камери схову на вокзалі Перемишля не працюють (або ж працюють обмежено), тож мені довелося тягати чемодан з собою. А це був той ще досвід, враховуючи ландшафт Перемишля, повністю вкритого бруківкою.

Наразі Перемишль – чи не найбільший хаб для біженців у Польщі. Допомагають тут усім і усюди, і навіть коли ти щиро намагаєшся дізнатися, чи працюють в польських поїздах “Інтерсіті” буфети як у нас, щоб купити собі в дорозі каву та щось поїсти, тебе ледь не за руку ведуть в безкоштовний пункт харчування для переселенців.

Взагалі, за моїми спостереженнями, Перемишль, напевно, останнім зберігатиме ось таку “велкам-допомогу” українцям – на інших вокзалах Польщі вже давно масштаби допомоги значно нижчі, а в Перемишлі досі безкоштовний вхід до туалету на вокзалі, що доволі зручно, адже багато хто приїжджає до Польщі без готівки, і спробуй ще знайди ті 3 злотих, щоб справити природні потреби.

В самому місті теж витає “дух українців” – вони тут усюди. Хтось вже навіть отримав роботу, хтось з самого ранку вирушає до будівлі українського “Народного дому” по допомогу, а хтось – просто виходить на ранкову прогулянку.

Що подивитися в Перемишлі

Перемишль – доволі невеличке прикордонне містечко з населенням близько 65 тисяч осіб та більш ніж тисячолітньою історією. Кому Перемишль тільки не належав – навіть встиг побувати у складі Західноукраїнської Народної Республіки та Перемишльського району в складі УРСР під час Другої світової війни. Однак в березні 1945 року західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль була остаточно передана Польщі.

Нині в історичному центрі Перемишля збереглася чимала кількість пам’яток архітектури, в першу чергу релігійних – свого часу тут були резиденції православних, греко-католицьких та римо-католицьких єпископів.

Звісно, місто не тягне на туристичний центр, але в цілому тут доволі приємно гуляти. Багато в чому нагадує Львів, Ужгород чи Чернівці – десь щось відреставроване, десь щось ще вимагає ремонту, тільки масштаби трохи менші. 

Водночас, місто це доволі чисте, і видно, що за ним добре доглядають, постійно щось там ремонтують, а служби благоустрою виходять на роботу з самого ранку.

У Перемишля доволі горбистий ландшафт, тож навіть можна трохи втомитися, намотуючи кола центром міста.

В самому центрі міста є доволі затишний міський парк з густою рослинністю, який дуже полюбляють місцеві і звідки можна вийти на набережну міської річки Сян (чимось нагадую Уж).

Що мене дуже здивувало по прибуттю до Перемишля – виявляється, поляки доволі рано прокидаються. Коли я вийшла з вокзалу в місто близько 6 ранку і побачила бруківку, якою викладені всі тротуари в центрі міста (та навіть доріжки в міському парку), я реально хвилювалася, що зараз перебуджу всіх місцевих своїм чемоданом на колесиках, і вони мене проклинатимуть. Але виявилося, що ніхто вже не спить – міські служби наповну працюють, а містяни прямують на роботу чи ведуть дітей до дитсадків.

Натомість, за моїми спостереженнями, Перемишль і засинає рано – якщо вийти в центр міста годині о 20 чи 21, то людей вже буде мало. Чимало закладів і майже всі магазини вже будуть зачинені, а в кафешках можна буде зустріти поодиноку місцеву молодь та пасажирів, що чекають на нічний потяг.

Де поїсти та де зупинитися в Перемишлі

Як ми вже з’ясували, Перемишль – взагалі нетуристичне місто, а тому очікувати скоштувати тут колоритну національну кухню чи вишукану гастрономію не варто. Основна маса закладів громадського харчування тут зосереджена в історичному центрі, й здебільшого вони розраховані на місцевих. Тобто в основному тут будуть доволі простенькі кав’ярні, кондитерські, піццерії, бургерні, кебабні тощо. Десь в 2,5 кілометрах від залізничного вокзалу є Макдональдз (це якщо хтось ну дуже вже засумував за цим фастфудом, який не дуже поспішає повертатися до України).

А ще більшість місцевих закладів харчування працюють не дуже довго, цілодобових, напевно, взагалі немає. З плюсів – від центру до вокзалу хвилин 5 пішки, тож далеко йти не доведеться.

До того ж, в Перемишлі доволі низькі ціни на їжу в закладах та на каву, як для Європи – десь на рівні київських і точно нижчі, ніж у більших містах Польщі. Приміром, я купила доволі непоганий еспресо-тонік в кав’ярні в центрі міста за 10 злотих (приблизно 70 гривень) – у Києві цей холодний кавовий напій коштує в середньому стільки ж. Що цікаво, українці зазвичай скаржаться на якість кави у Європі, і я з ними найчастіше згодна, однак саме в цій кав’ярні кава була доволі смачна – потім вже з’ясувалося, що бариста з України.

Якщо все ж вирішите затриматися в Перемишлі на ніч, то в місті можна відшукати пару десятків варіантів розміщення, в том числі за цілком доступними цінами неподалік від центру.

Куди поїхати далі з Перемишля

Насправді Перемишль не є великим транспортним вузлом – тут немає аеропорту, але є залізничне та автобусне сполучення. Що зручно, залізничний вокзал та автобусна станція тут зовсім поряд.

Рейсів за день тут не так вже й багато, але вони є. З Перемишля найлегше потрапити до Вроцлава, Кракова, Катовіце, Лодзя та Жешува, це якщо без пересадок. А ось, приміром, до Варшави вже доведеться добиратися з пересадкою. Також з Перемишля доволі легко потрапити до відомого польського гірського курорту Закопане, втім, доведеться зробити одну пересадку.

Ще один нюанс – на залізничному вокзалі Перемишля всього лише 5 залізничних колій, причому поїзди до України відходять виключно з останньої, до якої треба заходити з іншого боку вокзалу. Там же пасажири проходять перед посадкою паспортний контроль, за аналогією з аеропортом. Тож радимо приходити завчасно.

Сам вокзал Перемишля доволі великий, як для такого невеличкого міста, та в цілому доволі зручний, тож чимало українців залишаються тут по кілька годин чекати на пересадку, замість того, щоб прогулятися містом.

Перемишль навряд чи стане для вас повноцінною туристичною метою, але якщо вас вже занесе туди на кілька годин чи на ночівлю, то місто це цілком затишне, симпатичне і дуже чисте, тож можна буде сміливо вирушати на прогулянку.

Марина Григоренко