Піднятий атол розташований у Тихому океані.
Острів Хендерсон у Тихому океані розташований недалеко від Піткерна – єдиної заморської території, що належить Великій Британії. З 1988 року острів входить до списку Світової Спадщини ЮНЕСКО, але тим не менш, досі люди там не живуть. Дізнайтеся, чим унікальний Хендерсон і чому він виявився покинутим.
Де розташований острів Гендерсон і що в ньому примітного
Першими, хто помітив кораловий атол, були португальці – 1606 року під час однієї з подорожей вони помітили плато, але висаджуватися не стали. На заваді став рельєф – можете собі уявити частину суші, яка розташована просто посеред океану, а береги з усіх боків за 15 метрів над водою. Пристати на судні можна тільки з північного і північно-східного боку, де є невелика смужка піску. І навіть якщо це вдасться зробити, далі шляху немає – углиб острова пробратися неможливо. На острові вже тоді були густі зарості пандана і сандала, і щоб пройти крізь них, довелося б докласти чималих зусиль, яких у тодішніх мандрівників не було.
Через 200 років, у 1819-му році капітан Хендерсон зі своєю командою зробив другу спробу дістатися до локації. Тримаючи курс на Філіппіни, моряк виявив кораловий атол, назвав його на свою честь і позначив острів Хендерсон на карті. Відтоді атол належить Великій Британії, але її частиною не вважається. Відкриття острова стало знаменною подією, тому що Гендерсон – це унікальний і останній у своєму роді атол, що піднімається, з незайманою дикою природою. Наприклад, за даними ЮНЕСКО, на острові живуть 4 види наземних птахів, 10 таксонів судинних рослин, безліч комах і равликів, яких немає більше ніде.
Чому острів Хендерсон був покинутий
Знову повертаємося до рельєфу – потрапити на берег з корабля дуже важко, але проблема не тільки в цьому. По-перше, на острові немає прісної води – там відсутні річки, озера та джерела. Збирати воду можна, тільки коли йде дощ, але її буде недостатньо для людей. По-друге, через те що цей острів – кораловий атол, ґрунт там неродючий. Його не можна обробляти і використовувати для сільського господарства. По-третє, на острові немає їжі – можна харчуватися крабами, птахами, кокосами та рибою, але прогодувати громаду в такий спосіб не вийде. Цікаво, що коли археологам усе-таки вдалося потрапити на Хендерсон, вони знайшли сліди полінезійців, які жили на острові приблизно в XII-XV століттях. Однак історики припускають, що саме відсутність води та їжі змусила мешканців піти в пошуках іншого притулку.
Попри те, що сучасні люди швидко визначили, якій країні належить острів Гендерсон, колонізувати його вони не змогли, хоча намагалися весь час. У 80-х роках XX століття один з американських бізнесменів пропонував британському уряду продати або здати Гендерсон в оренду, щоб мільйонер міг організувати на ньому невелике поселення і злітно-посадкову смугу. Пропозицію відхилило Міністерство закордонних справ Великої Британії через бажання зберегти природу – зараз острів Гендерсон охороняється ЮНЕСКО.
Потрапити на острів можна, але шлях цей важкий – літаком до Таїті, звідти до островів Гамб’є, а далі вантажним судном або яхтою до Гендерсона. Складність полягає у відсутності регулярних рейсів та інфраструктури для туристів, тож науковці та туристи, які відвідують острів, завжди готові до труднощів у дорозі та перебування там. Місцеві жителі з Піткерна, наприклад, раз на рік відвідують Хендерсон, щоб заготовити певні рідкісні види дерев. Вони використовують їх для виготовлення виробів, потім продають і живуть на виручені гроші.
Для того щоб до кінця розуміти, чи можна жити на острові Хендерсон, варто звернути увагу на ще одну деталь. Річ у тім, що атол – найбрудніший, наразі, острів у світі. У 2015-му році вчені підрахували, що на атолі міститься 18 тонн пластику – більше, ніж будь-де. У 2019-му році екоактивісти провели експедицію, намагаючись очистити Хендерсон і вивезли 6 тонн сміття. У 2024-му вивезли ще стільки ж, а зібраний пластик подрібнили і передали на переробку. З нього, за словами активістів, робитимуть меблі для жителів Піткерна.

Вау, круто! Звучить як ідеальне місце для наукової станції, де можна вивчати унікальні види рослин і тварин. Може, колись туди поїду волонтером!
Прочитав статтю. Цікаво, як природа сама вирішує, де людині не місце. Іноді краще, щоб деякі куточки залишались незайманими, навіть якщо дуже хочеться їх освоїти.
Прочитав. Цікаво, як природа сама вирішує, де бути людині, а де ні. Іноді краще, щоб так і залишалось – без втручання.
Прочитав… І що з того? Ще один райський куточок, який ми обов’язково зас*емо пластиком, якщо доберемось. Краще вже нехай там ніхто не живе. Хоч десь природа відпочине від нас, “розумних”.
Доброго дня, Владиславе! Розумію Ваше занепокоєння щодо можливого негативного впливу на навколишнє середовище. Ваша думка дуже важлива для нас. Ми вкладаємо багато зусиль у те, щоб наші проєкти були екологічно відповідальними. Хотіли б розповісти Вам більше про наші ініціативи щодо збереження природи. Чи буде Вам зручно, якщо я надішлю детальну інформацію?
Ого, прочитав і просто вражений! Я ніколи не чув про це місце. Неймовірно, як природа створила таку красу, до якої люди не можуть дістатися. Дякую за цікаву статтю!