Поряд з Римом досі видобувають цінний травертин у тих самих кар’єрах, з яких давні римляни отримували камінь для зведення Колізею та Собору Святого Петра.
Храми по всьому світу досі зводяться з травертину, яким користувалися римляни 2000 років тому. Як зазначає The Independent, кар’єри в італійському Тіволі досі розробляються для будівництва нових церков та мечетей, а також банків, музеїв, урядових установ і приватних житлових будинків.
Хоча різновиди осадового вапняку зустрічаються і в інших країнах, римський травертин має унікальний склад. Його видобувають під землею в сірчаних джерелах та басейнах навколо Тіволі. Камінь складається переважно з мінералів карбонату кальцію, що утворився сотні тисяч років тому внаслідок відкладень кальцію, сірки та інших мінералів. А його смугасті шари свідчать про історію вивержень вулканів, лісів та скам’янілостей регіону.
Архітектори цінують римський травертин з кількох причин: він міцний і здатний витримувати різноманітні кліматичні та екологічні впливи. Залежно від способу обробки, він має різноманітний вигляд: може бути грубим або гладким, має теплі білі та чорні отвори, іноді зустрічається піщано-бежевий з сірими, коричневими або навіть зеленуватими прожилками.
“Травертин – це класичний камінь, відомий у всьому світі. Постачати його світу – це як нести світло Риму всюди, адже травертин особливим чином відбиває світло”, – зазначив Фабріціо Маріотті, голова сімейного бізнесу.
Навколо кар’єрів Тіволі повітря насичене запахом сірки та постійним стуком, дзвоном і тріском гігантських відбійних молотків, які розбивають стародавню породу на шматки.
У кар’єрах Дегемар, пробурених на глибину до 30 метрів під рівнем моря, яскраво-блакитні ставки сірчаних джерел збирають залишки травертину, поки вантажівки з плоскими платформами транспортують кам’яні плити вагою 33 тонни на рівень вулиці.
Саме тут Джан Лоренцо Берніні, видатний скульптор та архітектор епохи бароко, знайшов блискучий білий травертин для 284 колон та 88 стовпів колонади, що оточує площу Святого Петра, а також для інших своїх католицьких та римських творів.
Берніні провів тут стільки часу, вибираючи камінь, що у нього був будинок з видом на кар’єр, який зберігся й донині.
Сучасний керівник кар’єру, Вінченцо Де Дженнаро, нагадує відвідувачам, що у вежі Берніні досі розташований курник для поштових голубів, які доставляли замовлення з Риму до кар’єру для вимірювання необхідного каміння.
Сьогодні кар’єр виконує замовлення на значно більшу відстань: новий аеропорт в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, нова штаб-квартира правлячої партії Китаю в Шеньчжені та інші.
“Це особливий камінь, адже він живий, камінь, що народжується в коктейлі мінеральних вод”, – зазначив Де Дженнаро.
Щоб ніхто не сумнівався в довговічності травертину, їм достатньо поглянути на Рим, сказав він.
Марко Ферреро, професор цивільного будівництва в римському університеті Ла Сапієнца, зазначив, що травертин втілює дух Риму: він твердий, стійкий і благородний, але не такий показний, як його двоюрідний брат, мармур, який не так добре витримує вплив стихій з часом.
“Можна провести таке порівняння: мармур розмовляє з нами прекрасною італійською мовою, літературною італійською мовою, тоді як травертин спілкується з нами римським діалектом”, – сказав він.
Реконструкція Колізею
Нагадаємо, що після роботи реставраторів у римському Колізеї виникла критика на їх адресу через неоднозначне рішення замінити старовинну бруківку на сучасні плити. Автори реконструкції пояснили, що намагалися відтворити вигляд пам’ятки, який вона мала для сучасників, до того як землетруси зруйнували частину будівлі. Для реконструкції вони використали травертин з кар’єрів у Тіволі.
