Місцеві мешканці висловлюють незадоволення, що престижний статус перетворив їхній дім на “мертвий музей під відкритим небом”.
Мешканці гірського села Влколинець у Словаччині вимагають позбавити його статусу об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО через надмірний потік туристів.
Як повідомляє The Slovak Spectator, місцеві жителі скаржаться, що статус, який зазвичай вважається престижним, перетворив їхнє село на “мертвий музей під відкритим небом”.
Влколинець більше не витримує напливу туристів
Село Влколинець, розташоване між Низькими і Високими Татрами (частина Карпатських гір – ред.), було занесено до списку ЮНЕСКО в 1993 році як місце, що зберегло автентичний дух Словаччини. З давніх часів тут проживали селяни, які вирощували зернові та овочі, й до сьогодні збереглася місцева історична архітектура.
Коли село отримало престижний статус від ЮНЕСКО, існувала одна ключова умова: Влколинець повинен був залишатися живим поселенням, а не музеєм, де мешканці виступають у ролі “експонатів”. Три десятиліття по тому місцеві жителі стверджують, що ця обіцянка була порушена.
Сьогодні село щорічно відвідують близько 100 тисяч туристів. Купивши квитки на парковці під поселенням, багато хто поводиться так, ніби входять до краєзнавчого музею – бродять по дворах, заглядають у вікна і навіть заходять на кухні будинків, де проживають люди.
“Нам було б краще, якби ЮНЕСКО викреслила нас зі списку. Через суворі правила ми більше не можемо утримувати тварин або обробляти невеликі ділянки землі так, як раніше”, – зазначив 67-річний Антон Сабуха, найстаріший постійний мешканець поселення.
Чоловік також висловив скаргу, що, хоча він встановив огорожі та знаки з написами “Приватна власність” і “Фотографування заборонено”, це не принесло результату.
“ЮНЕСКО захищає будинки, але не людей”, – додав він.
При цьому населення Влколинеца скорочується вже кілька десятиліть, але цей спад прискорився після включення його до списку ЮНЕСКО. У 1993 році там постійно проживало всього сім сімей – 27 осіб, тоді як на сьогодні залишилося всього чотири сім’ї і 14 жителів. Молоді люди виїжджають на роботу, а діти та онуки повертаються лише на канікули.
За словами експерта з культурної спадщини Мілоша Дудаша, Влколинець був включений до списку не лише за свою дерев’яну архітектуру, але й тому, що це було функціонуюче поселення – повсякденне життя було вирішальним фактором при включенні до списку. Однак зараз ця реальність зникає.
“Внесення до списку принесло честь і престиж, але також і проблеми”, – сказав він, вказуючи на різке зростання туризму, втрату приватності та перетворення постійних будинків на дачні будиночки.
У свою чергу місцеві жителі скаржаться на велосипедистів, які проїжджають через село, незважаючи на обмеження, а також на сувенірні крамниці та кіоски швидкого харчування, які не відповідають історичному контексту. Правила охорони природи суворі для жителів, тоді як втручання, пов’язане з туризмом, часто є терпимим.
“Навколишнє середовище надзвичайно крихке і вразливе”, – зазначив Дудаш, додавши, що, незважаючи на початкові наміри ЮНЕСКО, Влколинець “перетворюється на порожній і мертвий музей під відкритим небом”.
Влколинець залишається одним з трьох аналогічно збережених сільських поселень у Центральній Європі, поряд з об’єктами в Угорщині та Чехії. Виключення села зі списку ЮНЕСКО вимагатиме рішення як з боку держави, так і з боку ЮНЕСКО – рідкісний і політично чутливий крок.
Надмірний туризм в Європі
Як раніше повідомляв УНІАН, багато популярних туристичних напрямків Європи стали жертвами власної краси і популярності. Поки натовпи туристів з’їжджаються туди, щоб на власні очі побачити унікальні місця, життя місцевих жителів перетворюється на кошмар – затори на дорогах, сміття, шум на вулицях і високі ціни.
На цьому тлі багато міст офіційно вводять обмеження для туристів – від додаткових податків до заборон на оренду приватного житла.
Тим часом місцеві жителі вдаються до радикальних заходів. Наприклад, заманюють туристів у небезпечні райони, обіцяючи “секретні пляжі”, або прибирають з карт деякі автобусні маршрути.
