Села України, де туристів вчать старовинним українським ремеслам (Колаж РБК-Україна)
Українські традиційні ремесла перестали бути лише музейним експонатом. Сьогодні гончарство, ткацтво та лозоплетіння знову стають частиною повсякденного життя – як форма терапії, сімейної справи та усвідомленого туризму. У кількох селах України ці знання не відтворюють – ними живуть і діляться своїми знаннями з іншими.
У яких селах України можна навчитись ліпити глечики чи плести з лози, розповідає РБК-Україна.
Опішня, Полтавщина – гончарна столиця
Опішня – це село, де гончарство не “відроджують”, бо воно ніколи не зникало. Саме в цьому селищі сформувалася одна з найпотужніших гончарних традицій Східної Європи, що передавалася родинами десятиліттями.
Сьогодні в Опішні працює Національний музей-заповідник українського гончарства, майстерні родин Пошивайлів, Китришів, Селюченків.
Туристи й учасники резиденцій можуть не лише подивитися процес, а й повноцінно пройти навчання – від роботи з глиною до випалу виробів. Це живе ремесло, інтегроване в сучасну культурну економіку.
Експозиція на виставці-продажі в Опішні (фото: Вікіпедія)
Кролевець, Сумщина – ткацтво, яке не повторюється
Кролевецьке переборне ткацтво – явище унікальне навіть за світовими мірками. Техніка створення рушників із двостороннім візерунком без вивороту не має аналогів і внесена до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України.
У самому Кролевці діють майстерні, де можна побачити старі верстати в роботі й навчитися базових принципів техніки.
Це не швидкі майстер-класи, а глибоке занурення в ремесло, де кожен візерунок має символічне значення – від родинного оберега до знаку життєвого циклу.
Кролевецький рушник (фото: Суспільне.Суми)
Іза, Закарпаття – лозоплетіння як економіка села
Село Іза на Хустщині давно живе за власними правилами – тут лозоплетіння не хобі, а головний фах. Майже в кожному дворі є майстерня, а ремесло передається з дитинства кожному.
Тут можна навчитися працювати з лозою від самого початку: заготівля, сушіння, вимочування, плетіння.
Вироби з Ізи експортують за кордон, а саме село стало прикладом того, як традиційне ремесло може бути економічно сталим і сучасним.
Вироби з лози в Ізі продають у кожному дворі (фото: Вікіпедія)
Космач, Івано-Франківщина – ткацтво й вовна Карпат
Космач – одне з найбільших гуцульських сіл, де ткацтво досі інтегроване в побут. Ліжники, запаски, пояси тут не відтворюють для туристів – їх виготовляють для життя.
У приватних майстернях та під час етнофестивалів можна навчитися працювати з вовною, фарбувати нитки природними барвниками й освоїти традиційні гуцульські орнаменти. Це ремесло напряму пов’язане з природним середовищем і сезонним ритмом Карпат.
Косівський виріб (фото: Гуцулія)
Чому ці місця важливі саме зараз
Інтерес до ремесел в Україні – це не ностальгія. Це відповідь на втому, цифрове перевантаження та потребу в корінні. Навчання гончарства чи ткацтва сьогодні – це форма психоемоційного відновлення, локального туризму та підтримки малих громад.
Ці села показують, що традиція може бути сучасною, економічно життєздатною і привабливою для нового покоління.
