Говерла, Петрос, Піп Іван: що варто знати, щоб безпечно зійти на вершини Карпат

Карпатські вершини стають все більш популярними серед українців. Люди йдуть в гори поодинці, з друзями, з дітьми, і навіть з обмеженими можливостями. Як правильно підготуватися до походу та чому важливо дослухатися до порад гірських рятувальників? Про це розповість GeoTur.

Українські Карпати – неймовірно красиві та різноманітні. Але не варто недооцінювати їхню мінливість та потенційні небезпеки.

Підкорити Говерлу: must-have 2026

Сходження на Говерлу (2061 метр) – найвищу точку України, стало особливо популярним у 2026. відпочинок за кордоном залишається дорогим, тому багато хто обирає мальовничі Карпати. З вершини Говерли відкриваються захопливі краєвиди Чорногірського хребта, який розділяє Івано-Франківську та Закарпатську області. Саме звідси найчастіше починаються гірські пригоди.

За словами гірських рятувальників, туристи, які підіймаються на вершини, діляться на дві групи: досвідчені любителі гірського туризму та ті, хто хоче просто поставити “галочку” – “Я підкорив Говерлу!”.

На жаль, серед останніх часто трапляються непідготовлені мандрівники, які недооцінюють складність гірських умов.

Говерла приваблює багатьох, але важливо пам’ятати про безпеку та підготовку до сходження.

Івано-Франківська область є одним з найбільш відвідуваних туристами регіонів. При цьому, потік туристів не зменшується в будь-яку пору року.

Найбільш популярні вершини для сходжень – Говерла, Піп Іван та Петрос, як з боку Івано-Франківщини, так і з боку Закарпаття.

Гірський туризм для людей з інвалідністю: немає нічого неможливого

Підйом на гору – це завжди виклик, і до нього потрібно готуватися, враховуючи свої фізичні можливості та мету. Наприклад, спортсмен з інвалідністю Максим Магула, професійний фехтувальник на візках, здійснив сходження на Говерлу разом із сім’єю.

“Я добре усвідомлював ризики, але знав, що багато людей з інвалідністю вже підкорювали Говерлу, навіть на візках, за допомогою волонтерів. То чому я не зможу? Головне – мотивація”, – поділився Максим.

Підкорення вершин потребує фізичної підготовки та знання особливостей гірського рельєфу.

Похід виявився складнішим, ніж очікувалося, особливо спуск слизьким камінням. Проте, підтримка родини допомогла досягти мети.

“Я йшов заради коханої та дитини, вони – моя найбільша мотивація!”, – каже Максим.

Похід в гори – чудова можливість провести час з родиною, насолоджуючись природою.

Ірина та Юрій Гал з Ужгорода також піднялися на Говерлу всією сім’єю, з синами, молодшому з яких було лише 9 місяців.

“Ми хотіли зійти на Говерлу всією родиною. Молодшого сина несли в спеціальному рюкзаку, пристосованому для дітей”, – розповідає Юрій.

Спільні походи в гори зміцнюють родинні зв’язки та дарують незабутні враження.

Подружжя по черзі несло малюка на вершину.

“Було важко, постійно боявся підковзнутися, – згадує Юрій. – Але коли піднявся на гору з родиною – відчуття неймовірні! Дивишся на безкраї гори і дивуєшся красі навколо”.

Вид з вершини гори вартий зусиль, адже відкривається неймовірна краса карпатських гір.

Юрій вже кілька разів підіймався на Говерлу, і планує з родиною сходження на Петрос.

Коли найкраще планувати похід в гори Карпати

За словами рятувальників, оптимальний час для підйому на Говерлу та інші вершини Карпат – літо. У травні на вершинах ще може лежати сніг, а у вересні починаються дощі та тумани. Хоча деякі туристи полюбляють зимові походи, але це вимагає досвіду та відповідної підготовки.

Важливо пам’ятати, що погода в горах може змінюватися дуже швидко. Наприклад, сонце та +30°C можуть за лічені години змінитися на холодний вітер, дощ або туман. Будьте готові до будь-яких сюрпризів!

“Підніматися на Говерлу краще в будні дні, коли менше туристів. У вихідні на вершину утворюється справжня черга”, – розповідає Роман Братчук, начальник гірської пошуково-рятувальної служби.

Літо – найкращий час для походів в Карпати, коли природа вражає своєю красою.

Туристи підіймаються на Говерлу самостійно, у складі груп або з гідами.

“Тим, хто йде вперше і самостійно, радимо вивчити маршрут, розпитати знайомих або знайти інформацію в інтернеті. Дізнайтеся, як краще підніматися, де є небезпеки, а де – корисні місця, наприклад, будиночки лісників, – радить гід Василь Ловга. – Популярні маршрути зазвичай добре протоптані та позначені вказівниками. Загубитися там важко, оскільки на маршруті завжди багато людей”.

Перед походом на Говерлу необхідно перевірити прогноз погоди, щоб уникнути небезпечних ситуацій.

Якщо у вас велика група, краще розділити її на кілька частин, призначити відповідальних та підтримувати зв’язок між ними.

“Використовуйте знаки розрізнення для групи – хустки, кепки, пов’язки одного кольору. Це допоможе ідентифікувати “своїх” та не загубитися. Ми також використовуємо невеликі прапорці, які можна прикріпити до рюкзака. Головне – не залишайте їх на горі!”, – додає Василь.

Ціна послуг гіда на Говерлу у 2026 стартує від 1000 грн за одноденний тур без додаткових послуг. Трансфер до бази підйому може збільшити вартість до 10 000 грн і більше.

Популярні маршрути на Говерлу: порівняльна таблиця

Підйом на Говерлу можливий з боку Закарпатської та Івано-Франківської областей. Ось порівняльна таблиця найпопулярніших маршрутів:

Найпопулярніші та найлегші маршрути починаються зі спортбази “Заросляк” (1330 метрів) з боку Івано-Франківщини. Щоб дістатися сюди, потрібно доїхати з Івано-Франківська до Ворохти, а потім на власному авто або замовленому трансфері до спортбази.

До Говерли ведуть різні маршрути, кожен з яких має свої особливості та рівень складності.

Від “Заросляка” до вершини Говерли ведуть три маршрути – “зелений”, “синій” та “жовтий”.

“Зелений” маршрут – довший (4,3 км), але пологіший. “Синій” (3,5 км) – найкоротший, але доволі стрімкий.

Досвідчені туристи радять підніматися одним маршрутом, а спускатися іншим, наприклад, вгору “синім”, а вниз – “зеленим”. Підйом займає 2,5-3,5 години, спуск – 2-2,5 години.

“На “синьому” маршруті широка стежка, маркування, тож заблукати важко, особливо у вихідні”, – каже рятувальник Роман.

Кожен маршрут в Карпатах дарує неповторні пейзажі, які запам’ятовуються надовго.

“Жовтий” маршрут (14 км) веде до озера Несамовите, звідки можна вийти на Говерлу через інші вершини Чорногірського хребта. Він розрахований на 1-2 дні, частково немаркований, тому потрібні засоби орієнтування.

Якщо в групі є літні люди чи діти, краще обирати “зелений” маршрут.

“Якщо вас застала погана погода, краще спускайтеся “синім” маршрутом, але пам’ятайте про слизьке каміння”, – додає Братчук.

В горах погода може швидко змінюватися, тому важливо мати відповідне спорядження та одяг.

Мобільний зв’язок є вздовж усього маршруту.

Маршрут на Говерлу з села Лазещина (Закарпаття) через урочище “Козьмещик” – найкрасивіший, але й найдовший (16-18 км в обидва боки). До Лазещини легко доїхати автобусом або авто. Далі потрібно підніматися до “Козьмещика”, де є дерев’яні будиночки для порятунку в горах. Місцеві жителі пропонують підйом до цієї місцевості на вантажівці або джипах, але рятувальники застерігають від цього: джипінг в горах заборонений!

Порівняно з маршрутами з “Заросляка”, пішки його за день подолати нереально – потрібно мінімум дві доби, каже Наталія Батир. Під час підйому можна помилуватися краєвидами, зокрема, Петросом.

Стежка широка, промаркована жовтим кольором. Біля підніжжя Говерли є дерев’яний будиночок, де можна підкріпитися. Останні 800-900 метрів – це стрімкий підйом по камінню та валунах, де потрібно бути обережним.

Для першого походу в гори обирайте маршрути з невеликим перепадом висот та помірною складністю.

Ще довший маршрут – всіма вершинами з села Кваси (Закарпаття) – веде через Петрос та хребет на Говерлу і може тривати 4-5 днів. Туристи підіймаються у високогір’я довгим серпантином.

Останнім часом популярними стають маршрути від гори Кукул та з села Говерла. Протяжність першого – 9 км, другого – 14 км, тому сходження займе щонайменше два дні.

Через популярність гірського туризму, рятувальним службам доводиться реагувати на більшу кількість викликів.

Ці стежки ще незвідані, тому засоби навігації та спорядження – обов’язкові. За словами Наталії Батир, їх обирають досвідчені туристи, яким набридли протоптані дороги.

“Стежки тут не промарковані, не мають точок порятунку, тому обов’язково зареєструйтеся в рятувальників та візьміть із собою все необхідне. Випадки надання допомоги на цих стежках почастішали”, – каже речниця закарпатського УДСНС.

Реєстрація у рятувальників – запорука безпеки

Рятувальники рекомендують реєструватися перед сходженням у гори на офіційному сайті ДСНС Закарпаття чи Франківщини.

Реєстрація у рятувальній службі допомагає забезпечити швидку допомогу у випадку непередбачуваних ситуацій в горах.

Встановіть на мобільний телефон застосунок “Порятунок в горах”, розроблений фахівцями з Івано-Франківщини у 2021 році. [Джерело: Wikipedia]

“Застосунок зручний для реєстрації та надсилання сигналу про допомогу. Він скорочує час прибуття рятувальників. Навіть іноземні туристи користуються ним”, – каже Христина Перцович.

Фізична підготовка та правильний вибір маршруту – запорука безпечної подорожі в Карпатах. Не переоцінюйте можливості.

На жаль, реєструється лише 10% туристів, що ускладнює пошуково-рятувальні роботи.

Проте, є й відповідальні громадяни. На Закарпатті за пів року зареєструвалось понад 19 тисяч людей.

“Реєстрація – це особиста відповідальність кожного, – додає Роман Братчук. – Ми інформуємо про особливості маршруту, ризики, моделюємо прогноз погоди, розповідаємо про туристичні притулки та важливість завантаження офлайн-мап”.

Будьте готові до швидкої зміни погоди в горах та слідкуйте за прогнозами перед походом, щоб уникнути небезпеки.

Навіть якщо на гори спускається густий туман, ви будете знати, що робити, отримавши інформацію від рятувальників.

З початку 2026 року франківські рятувальники здійснили 120 пошуково-рятувальних операцій та врятували понад сотню людей. Закарпатські рятувальники виїжджали 142 рази та врятували 156 людей, у 56 випадках – надання допомоги через травмування.

Популярність Карпат зростає, але разом з тим збільшується навантаження на рятувальні служби, будьте обачні.

Основні причини звернень до рятувальників: туристи губляться, втрачають орієнтир, травмуються або не йдуть маркованим шляхом.

Наталія Батир додає, що трапляються випадки, коли люди скаржаться на погане самопочуття та не можуть спуститися: “Ми довіряємо людям, але нерідко виявляється, що у пані просто натерті ноги або важко нести рюкзак! Рятувальники – не таксі! Якщо ви невпевнені у своїх силах, обирайте легший маршрут або не піднімайтеся взагалі. Оцінюйте стан свого здоров’я!”.

Викликайте рятувальників лише у випадку реальної небезпеки, а не для зручності пересування гірською місцевістю.

До закарпатських рятувальників найчастіше звертаються за номерами 101 чи 112, або телефонують напряму гірським рятувальникам.